«Сашу всиновили, коли обом було по 30, — пише львів’янка Ольга Леонідівна, 54 роки. — Виростили, як рідного сина. Ніколи не шкодували, що взяли дитину з інтернату. Кілька років було складно, а потім притерлися. Зараз йому 29 років. Живе і навчається в Канаді. Тільки дівчини не має. Була одна в Україні, але розійшлися. Переживаю, чи створить він сім’ю. Характер має непростий. Але ніколи не образить тих, кого любить».Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе долоню на фото хлопця, який стоїть у вишиванці на подвір’ї біля церкви. В одній руці тримає кошик, у другій — парасольку.— Син побереться влітку. Має стосунки з місцевою дівчиною. Про невістку-іноземку не мріяли. Але саме вона допоможе йому стати успішним і щасливим. Гарну пропозицію з працевлаштування отримає восени. Не забороняйте чоловікові розпочати власну справу. Щоб усе вдалося, хай складе бізнес-план і активніше просуває продукцію через соцмережі. Від цього продажі зростуть, а про його бізнес дізнаються майбутні інвестори.»Донька Ганна заручилася з чоловіком, якого знає місяць, — пише вінничанка Зінаїда Василівна, 69 років. — Чи правильний вибір зробила? Їй 32 роки. Хвилююся за неї. Хочу дочекатися онуків. Вона народилася з однією ниркою, є інвалідом третьої групи. Виготовляє ляльки для дітей, хоча є доктором сільськогосподарських наук».Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото жінки у джинсовій куртці. Полум’я піднімається вгору, звивається праворуч.— Життя доньки покращиться до літа. Вона зустріла свою половинку, тому й погодилася на заміжжя так швидко. До 35 років стане матір’ю. Спочатку чекайте на онучку, згодом — на онука. Зятем не натішитеся. Буде для вас, як син. Донька нехай займається тим, що любить.»12 років живу з племінником Ваньою, — розповідає в листі вінничанка Катерина Василівна, 78 років. — Своїх дітей не маю. Щоб не доживати віку сама, забрала його до себе. Він довго парубкував. У 42 роки одружився. Взяв файну жінку. Вона багато працює, добре готує. Але сварлива, командує. Думала, від неї натерплюся, але плачу через племінника. Він почав пити, свариться з дітьми та жінкою. Тепер за мене взявся. Пробувала його втихомирити, доки не вигнав з хати у 20-градусний мороз. Якби не його дружина, я замерзла б на вулиці. Вона впустила, коли Ваня заснув. Хотіла спокою, а маю гризу в хаті. Вигнати їх не можу, бо є малі діти. Документи на хату відібрав. Від чужих людей дізналася, що заклав їх у банк. Узяв кредит. На що потратив гроші, не каже».— Хочете виставити племінника за поріг, та літа вже не ті, щоб давати собі раду самостійно. Швидко пошкодуєте, бо в сім’ї племінника знайшли розраду, якої не вистачало в житті. Невістка вас образити не дасть. І погодує, і попере, і в хаті прибере. Маєте більше часу на себе. Його діти горнуться до вас, як до рідної баби. Не слухайте намовляння сусідів. Племінник купив у кредит авто, але виплатить борг за нього до кінця літа. Скоро попросить оформити на нього заповіт.»Нахлинуло стільки проблем, що сама не дам ради, — розповідає в листі 31-річна Тетяна із Закарпаття. — Раніше брала кредити, платила вчасно, але зараз сиджу без роботи й не маю можливості віддати борг. Банк заблокував усі рахунки, включно з аліментами. В сім’ї постійні сварки. В батьків життя не ладиться. Не знаю, де себе подіти і коли проблеми відступлять».Біоенергетик кладе долоню на фото Тетяни. Вона висока, в норковій шубі й чоботах на підборах.— Ваше життя найближчим часом зміниться на краще. Зверніться в банк з проханням розбити кредит на частини. Так зумієте виплатити борг. Більше кредиток не відкривайте. Рано чи пізно це призводить до матеріальних труднощів. Люди знімають з картки і витрачають більше, ніж заробляють. Розсилайте резюме. До кінця місяця вас помітять роботодавці. Особливих успіхів можете досягти в торгівлі. Доростете до керівної посади. Допоможете батькам вибратися зі скрути. Весна — це час знайомств і побачень. Зустрінете чоловіка, з яким проживете багато щасливих років.
