«Аталанта» позаторік посіла третє місце в чемпіонаті Італії з футболу. Це дало право зіграти в Лізі чемпіонів. Там команда тренера Джана П’єро Ґасперіні пройшла «Шахтар» й у чвертьфіналі на останніх хвилинах поступилася французькому «Парі Сен-Жермену». У нинішньому сезоні клуб із Бергамо вийшов із групи Ліги чемпіонів та у 1/8 фіналу зустрінеться з «Реалом». А в національному чемпіонаті бореться за четверте місце.У чому секрет успіху команди, за яку другий сезон виступає українець Руслан Малиновський, а влітку туди має перейти його співвітчизник Віктор Коваленко, говоримо з 62-річним Олександром СОПКОМ, колишнім гравцем донецького «Шахтаря»– Без Ґасперіні підйом «Аталанти» був би неможливий, – каже Олександр Сопко. – Історія бергамців нагадує шлях «Парми» 1990 років. Обидві команди можна назвати тренерськими – у «Пармі» був Невіо Скала, а в «Аталанті» – Ґасперіні. Обидві не належать до грандів італійського футболу, а радше є провінціалами. Однак у «Пармі» було більше зірок світового масштабу – Ернан Креспо, Джанлуїджі Буффон, Фабіо Каннаваро, Діно Баджо, Ліліан Тюрам. «Аталанта» про гравців такого калібру може лише мріяти.»Аталанта» другий місяць грає без аргентинця Алехандро Ґомеса – лідера і капітана, атакувального півзахисника. Він посварився з тренером і збирається залишити клуб. Що змінилось у грі команди?– Без Ґомеса ще жодного разу не програла. Донедавна в неї була серія з трьох перемог, до якої додалися дві нічиї , після яких обіграли лідера – «Мілан». Не скажеш, що команда вибилася з графіка й недобирає очок. «Аталанта» – колектив із яскраво вираженою командною грою. Можливо, Ґомес додав би кілька ефектних м’ячів, але й без нього команда не занепадає. Сильніше заграв нападник Луїс Муріель. У спортивних колективах відхід одного лідера провокує появу іншого, який був у затінку.Українець Руслан Малиновський забив у чемпіонаті один м’яч. Це на рівні минулого року. Чому немає прогресу?– Не можна визначати якість гри лише кількістю забитих м’ячів. Це бонус. Руслан додав у відборі, розумінні тактичних побудов і принципів командної гри. Став сильнішим. Плюс за рік суперники вивчили українця. Просто отримати м’яч під ударну ліву ногу вже ніхто не дає. Захисники підстраховують один одного, блокують можливий удар із лівої. А ще Руслан не отримує тих хвилин на полі, що мав навесні торік, коли ми бачили пікового результативного Малиновського. Однак це можна надолужити. Думаю, в другій половині сезону і команда, і він додадуть.Улітку до клубу має перейти Віктор Коваленко з «Шахтаря». Які його перспективи?– Найперша його проблема – невпевнений у роботі з м’ячем. Це суттєвий недолік. Намагається швидко позбутися м’яча, віддає ближньому партнеру й у цьому передбачуваний. До того ж не любить силової боротьби. А без цього в Італії успіху не буде.Однак Коваленко працелюбний. Цю якість цінує Ґасперіні. Час до переходу Вікторові треба використати з максимальною користю – наростити м’язову масу, навчитися бути непоступливим у єдиноборствах, діяти впевнено, не боятися помилитися. Навряд чи Коваленко стане креативним лідером «Аталанти». Але в ролі робочої конячки, яка носить рояль, щоби на ньому грали інші, може бути незамінний.Після відходу Ґомеса заграв словенський нападник Йосип Іличич. На кого ще спирається Ґасперіні?– Іличичу 33 роки, його час у ролі лідера обмежений. Сила «Аталанти» – в колективній грі. У цьому вона – ідеальна. Сьогодні може вистрелити Іличич, завтра – Дуван Сапата, Муріель, Маріо Пашалич чи той же Малиновський із Реано Фройлером. Були ігри, коли проявлявся росіянин Олексій Міранчук – гравець ротації, який забив «Інтеру».Ґасперіні – вихованець «Ювентуса», очолював молодіжну команду клубу. 2011-го невдало працював з «Інтером». Йому 63 роки. Тренера ще можуть покликати до Турина?– Призначення тренера у великих клубах – елемент шоу. Вони запрошують фахівців, які могли б додати драйву в очах уболівальників. Ґасперіні – цікавий для «Ювентуса», який зараз здається не надто переконливим. Він уміє розвивати гравців. Деяких навіть до рівня зірок суперклубів. З точки зору прагматичності, запрошення Джана видається правильним кроком. Але недавно туринцями керував досвідчений Мауріціо Саррі. Зараз працює 41-річний Андреа Пірло. «Ювентус» ще не пройшов цього етапу розвитку. Коли стрілка маятника хитнеться, можна буде говорити про Ґасперіні.Чому в Україні немає тренерів, які досягали б успіхів у такому віці?– З молоддю не все гаразд. Якщо подивитися на список команд української прем’єр-ліги, то зо п’ять колективів стабільно грають на одному рівні. 60–70 відсотків команд зникли. Одні пропали надовго, як «Металіст», інші – «Дніпро-1», «Чорноморець» – на менший термін. Тобто «кормова база» тренерів змінилася кардинально. В таких умовах важко працювати творчим людям. Нові власники клубів занадто амбіційні й нетерплячі, щоби дати шанс, на який ті заслуговують. У разі однієї-двох невдач їх списують. Минулорічний приклад Олексія Михайличенка, який мав ідеальну кар’єру гравця й помічника тренера, але зазнав невдачі у 57 років (призначений головним тренером «Динамо» в серпні 2019-го і звільнений у липні 2020-го через те, що ледь не втратив другого місця. – Країна) – тому підтвердження.
