Найближчим часом нам обіцяють озвучити офіційні причини пожежі в будинку для літніх людей. Пригадуєте цю трагедію в Харкові? Тоді загинули 15 осіб. Звісно, немає виправдання власникам хоспісу, які недогледіли стареньких, але й немає виправдання і владі, чиновникам, правоохоронцям, які закривають очі й дозволяють працювати таким нелегальним пансіонатам, як у Харкові.
Редакція «Підсумків тижня» не стала шукати тих, хто кришує цей бізнес, на місцях всі одне одного знають. Ми вирішили з’ясувати, чому з’являються нелегальні хоспіси в Україні і як це припинити. І з’ясували. На них є попит, бо в державних пансіонатах по всій країні просто не вистачає місць. І щоб потрапити до них, треба пройти сім кіл бюрократичного пекла. Складні людські долі та бездіяльність влади – у сюжеті «Підсумків тижня».
Доба пошуків після пожежі, чергування під відділом поліції та лікарнями. Все, аби знайти рідну людину.
Такою онука Анастасія Тітова пам’ятає свою бабусю. Марії Богдановій нині 89, в неї тяжка форма
хвороби Альцгеймера. Рік пані Марія перебувала у приватному пансіонаті «Золотий час». Але спочатку рідні хотіли прилаштувати її в державну установу. Тепер пані Марія знову з рідними, бо її пансіонат загорівся минулого тижня. Жінка, на щастя, вижила.
Полум’ям охопило другий поверх будівлі. Саме там знайшли 15 загиблих. Решту встигли врятувати. Чиновники одразу відхрестилися, адже будинок нелегальний. За даними Мінсоцполітики, за цей тиждень такі перевірки відбулися у 20 областях України.
На Тернопільщині на відпрацюванні 40 мобільних груп. Шукають порушення у геріатричних закладах, центрах духовної реабілітації тощо. На Рівненщині є Острозький психоневрологічний інтернат для жінок. Тут більше сотні пацієнток. Перевіряють запасні виходи, вогнегасники, сигналізацію.
У Харкові лише за ніч після пожежі у місті та області виявили 118 приватних закладів. Це пансіонати, хостели та будинки для стареньких. Та чи про них не знали? До згорілого «Золотого часу», кажуть сусіди, тут був центр реабілітації наркозалежних. Адвокат одного із затриманих – адміністратора погорілого пансіонату – переконаний, що в поліції знали про існування закладу, адже лише за минулий рік там померло більш ніж 60 стареньких. Та правоохоронці переконують: можливостей для перевірки та притягнення до відповідальності таких закладів небагато.
«Ці заклади законом не передбачають обов’язкового ліцензування. Кримінальна відповідальність настає в разі перебування цих осіб у примусовому порядку», – пояснив прокурор Харківської області Олександр Фільчаков.
Орендувати будівлю, ліцензувати когось із медиків та забезпечити харчування. За такою схемою цілком легально працюють приватні установи. Про популярність таких закладів свідчить кількість посилань в інтернеті. Їх тут на будь-який смак. Та чи завжди збігається написане з реальністю?
З’ясувалося, що законодавство не регулює діяльність саме приватників. А от потрапити до комунальних та державних установ важко.
«Там є черга, пропонуються величезні хабарі за те, щоб влаштуватися, й місць не вистачає. Тому,
звичайно, є запит у приватників», – зазначив юрист Роман Чумак.
Нині в Харківській області 15 установ соціального захисту – геріатричні та психоневрологічні пансіонати. В них 130 вільних місць. Хорошевський пансіонат під Харковом – один із них. Анна Обревко тут 8-й рік. В охайній кімнаті живе сама. Окрім таких кімнат та необхідного харчування, у комунальному закладі – сучасна пожежна сигналізація та постійний контроль пожежників, правоохоронців та медиків. Хвилюватися є за кого: пансіонат майже повний, більш ніж 200 мешканців, більшість з яких лежачі. Беруть сюди лише інвалідів із дитинства та самотніх стареньких. Вільні лише 12 місць. Але тяганина з документами неймовірна.
Хоспіс у місті Часів Яр на Донеччині благодійний, підтримується гуманітарною місією «Проліска». В кожного тут своя історія. Таких благодійних установ у гуманітарної місії «Проліска» 4. Опікуються старенькими, яких не беруть до державних установ.
«Більшість бабусь дідусів, які потрапляють до хоспісу, мають рідню. Але, на жаль, рідні відмовилися від них або через якісь суб’єктивні обставинине можуть за ними наглядати», – розповіла спеціаліст соціального супроводу гуманітарної місії «Проліска» Анастасія Дубовська.
Від початку війни, коли почав забирати стареньких з-під обстрілів, у Харкові зміг влаштували лише трьох, каже волонтер Євген Каплін. П’ять років він листується з профільними міністерствами. Але закону про соціальні послуги такого типу немає. Та й досі, каже волонтер, не знайшов порозуміння з чиновниками та законотворцями. Тож можна очікувати нових трагедій, схожих на харківську. Тут чекають на дозвіл прокуратури, щоби поховати загиблих за рахунок міста.
Юрій Жупанов, Оксана Нечепоренко, В’ячеслав Кузьменко, Вікторія Ковальова, «Час. Підсумки тижня»