«У 27 років відчула внутрішню потребу змінити професію. За першою освітою я фельдшер, працювала в сільській амбулаторії. Але це не моє, весь час марила про іншу кар’єру. А 13 років тому таки наважилась здійснити свою мрію і здобути фах дизайнера інтер’єру», — розповіла для Gazeta.ua Анна Ніколаєнко з села Мар’янівка на Вінниччині.Для навчання обрала вуз у Кропивницькому, лише там готували дизайнерів на заочному відділенні.»До вступного творчого конкурсу готувалась по книжках. Малювала ночами, аби встигнути підготуватись. Навіть налаштовувалась на те, що якщо не поступлю, то наступного року пробуватиму ще раз. На щастя, мені одразу посміхнулась удача і я стала студенткою. Проте, аби вдосконалити власні навички до початку навчального року я звернулась за допомогою до чудового художника і свого земляки Олександра Нечепуренка. Звісно, він не відмовив і почав вчити азам образотворчого мистецтва. Вже на першій сесії я не почувалась білою вороною серед студентів, які свого часу закінчували художню школу. Коли під час заняття до мого мольберту підійшла викладачка і запитала, чи я не професійна художниця, це був найкращий комплімент.»Кожен свідомо чи підсвідомо знає, що хотів би бачитиСпочатку Анна робила проєкти для друзів та родичів. Зараз працює дистанційно.»Мушу зізнатись, спершу мої рідні хвилювались, що я не знайду роботу в невеликому селі. Та я не зупинялась. Тепер маю клієнтів не тільки в Україні, але й в Польщі, Італії, Австрії, Німеччині, Росії. З багатьма замовниками продовжуємо спілкуватись, адже здружились за період роботи».Інколи Ніколаєнко працює в команді з іншими дизайнерами.»Якщо є спільне замовлення, то виконую обов’язки візуалізатора. Тобто створюю фотоілюстрацію приміщення, щоб замовник міг все уявити просторово, побачити настільки елементи інтер’єру гармонують між собою. Тоді людина розуміє чи потрібно щось змінити».Дизайнерка ділиться, що не всі клієнти чітко можуть сформувати свої бажання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меблі є передусім витворами мистецтва, а не функційними об’єктами»Дехто не знає, що конкретно хоче, покладається на смак дизайнера. Але такого не буває, щоб у людини не було власних вподобань. Кожен свідомо чи підсвідомо знає, що хотів би бачити. Тому пропоную підібрати хоча б 10 картинок інтер’єру і вказати що саме привернуло їхню увагу».Бувають випадки, коли Анна відмовляє замовників від деяких дизайнерських рішень.»Одна молода сім’я дуже хотіла між кухнею і вітальнею встановити барну стійку. Але я запропонувала їм цього не робити, бо, коли в сім’ї з’являться діти, таке рішення буде вкрай незручним для побуту. Вони мене послухали. А коли народилась дитина, дуже дякували, що правильно їх переконала. Зараз рекомендують мене, як фахівця всім своїм друзям і знайомим».Анна працює з різними стилями, любить експериментувати. Але головним вважає відповідність інтер’єру характеру людини і її стилю життя. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Модні люстри: як підібрати стильне освітлення в кімнату «Нещодавно працювала над проєктом для подружжя з дітьми. Спершу замовники хотіли спальню в стилі лофт. Він передбачає присутність металевих деталей, необроблених балок, непоштукатурених цегляних стін і є доречним для майстерень, студій або ж офісів. Щодо зрілих людей, то щоденне перебування в такій обстановці буде тиснути. Після візуалізації кімнати, вони це зрозуміли. Ми змінили текстури на спокійніші і вийшло набагато краще».Жінка намагається одночасно не вести більше 3 проєктів.»Є термінові проєкти, а бувають такі, що просуваються повільно. Це залежить від замовника, бо ж в кожної людини свій темп. Коли ж я загораюся, то входжу в справжній азарт. Ця професія дуже динамічна — потрібно постійно розвиватися, цікавитися новими тенденціями, новинками на ринку матеріалів, наповнювати себе знаннями та красою, щоб потім ділитися цим в проєктах».Книжка «Предметний дизайн в Україні. Меблі, освітлення, декор» вийшла у видавництві CP PUBLISHING. Стала першою книгою на цю тему в нашій країні, які створили за останні п’ять років. Ілюструє роботи 30 українських дизайнерів, архітекторів та студій.
