З 16 січня в силу вступили в силу норми мовного закону, які стосуються використання державної мови в сфері обслуговування. У соцмережах почалися бурхливі обговорення таких новацій. Журналісти «BBC Україна» поспілкувалися з українцями, які декілька років тому перейшли з російської мови на українську.
Олександра в 2009 році переїхала до Києва з Москви. В столиці України вона почувала себе цілком комфортно, бо там могла вільно спілкуватися російською. Втім, коли вона з чоловіком поїхала в Тернопіль, то вперше відчула, що не розуміє, що говорять люди. Тоді ж вона усвідомила, що Україна – інша країна з власною мовою.
Тоді Олександра усвідомила, що в інших країнах це нормально – спілкуватися державною мовою. Тож вона почала активно вчити українську мову. Також дівчина обрала українську опцією за замовчуванням, перевела всі свої гаджети на українську і почала розмовляти нею з дітьми.
Тепер її молодші діти не розуміють російську мову взагалі, хоча зі старшими вона ще встигла спілкуватися російською.
Зараз у дівчині питаються, чи не зі Львова вона, адже та має чудову українську вимову. Саму ж Олександру наразі смішить фраза «великий и могучий русский язык».
«Мені ніколи не подобалось зверхнє ставлення до української мови. Для російської людини вона завжди якась смішна, негідна, малоросійська одним словом. І хоча мене ніколи не виховували в дусі неповаги до українців, але таке ставлення до мови часто було у багатьох росіян. Я виросла на російській мові, вчилася на ній в університеті, перечитала всю літературу, але впевнена, що вона нічим не краща за українську, навіть навпаки, тепер вона мені здається трохи «топорною», а українська навпаки – ллється. Можливо, ми з українською знайшли одна одну», – зазначає Олександра.
Художник-ілюстратор Сергій з Донецька розповідає, що в його сім’ї російськомовні були міськими, освіченими людьми, вченими, а україномовні – жили в селі. Тож поступово російська витісняла українську.
«Українська була таким велосипедом, який висить на стіні, але на ньому ніхто не їздить. Велосипед «Україна», – каже Сергій.
В 2015 році він вирішив перейти на українську. За його словами, це було нескладно, адже українську він чув раніше як в сім’ї, так і в Києві, куди перїхав в 2006 з Донецька.
Втім, хлопець боявся, що це сприйматиметься як якась поза. Тож він виробив для себе поступову стратегію, залишивши російську тільки для тих, хто знав його давно.
«Я давно помітив, що коли російськомовна людина розмовляє українською, я сприймаю її як старанну, уважну до себе та оточення людину. Коли україномовна людина переходить на російську, то я відчуваю безмежний сум і жаль. А ще я помітив, що вся прогресивна креативна спільнота переважно спілкується українською, а російськомовний культурний контент, графічний і вербальний, мені здається, просів. Сьогодні бути приналежним до російськомовного сегмента в галузі культури або бізнесу, на мій погляд, означає мати менше можливостей», – вважає Сергій.
Олена все життя була російськомовною, вона жила в Харкові, Сумах та Одесі. Останнє місто Олена називає агресивно російськомовним. Втім, у березні-квітні 2019 року Олена вирішила перейти на українську мову. Вона вважає це справжнім викликом суспільству.
Олену підтримали і діти, і чоловік. А от знайомі приймали ставки, скільки ж дівчина зможе протриматися спілкуючись українською.
Тепер в Одесі її сприймають як туристку.
«Хоча тут є люди з принциповою, свідомою позицією, активісти, які перейшли на українську, але нас дуже мало в Одесі. Мовний закон тут переважно сприйняли негативно, як не використовували українську, так і не використовують», – констатує Олена.
Програмний директор Ілля Дядик народився у Польщі, потім переїхав до Узбекистану, потім провчився до 5 класу у Донецьку, а після цього його батьки переїхали до Житомира. І в Донецьку, і в Житомирі він вчився у російськомовних школах.
Втім, в університеті хлопець почав спілкуватися українською спочатку на парах, а потім, після подій 2014 року, перейшов на українську повністю.
«Але справжнім поштовхом до остаточного переходу стала розмова зі знайомим французом, який приїхав до Києва і якось спитав мене, а чому ж ти не розмовляєш українською, якщо у вас є своя власна мова», – каже Ілля.
Хлопець згадує, що спочатку йому було складно перекладати власні думки українською. Крім того, йому треба було знаходити нові сайти, щоб читати новини, бо ті, які він читав, були російською. Ілля також почав купувати книжки українською.
«Тим, хто намагається перейти на українську, я би порадив українізувати свою повсякденну рутину. Мені здається, тепер це зробити простіше», – каже Ілля.
Авторка дитячих книжок Анастасія Сінченко перейшла на українську з 1 січня 2019 року. Вона просто прокинулася і вирішила це разом з чоловіком.
Дівчина зізнається, що спочатку було нелегко, втім її підтримували родичі та знайомі. Найскладніше ж було її молодшим дітям, бо ті не розуміли, чому це раптом всі заговорили незнайомою мовою.
«Щоб покращити свою українську ми перейшли виключно на український контент: фільми, мультфільми, книжки, але головне – продовжували говорити. Вже через місяць було легко», – каже Анастасія.
Також дівчина зазначає, що тепер вона менше свариться з чоловіком. В розпалі підібрати швидко потрібні слова було складно, і сварка сходила нанівець. Потім, щоправда навчилися сваритися й українською мовою.
Як повідомляв 5.UA, що від 16 січня 2021 року українська мова стала мовою обслуговування споживачів у нашій країні. Також відомо, що для порушників мовного закону вже підготували штрафи.