18 січня 1942 року з Харкова до німецького Кьольна вирушив перший ешелон з 1117 українським остарбайтерами, які добровільно виїхали до Німеччини на заробітки. 21 січня — до Бранденбурга, а наступного дня до Франкфурта виїхало півтори тисячі бажаючих з Києва. Перший поїзд зі Сталіно (нині — Донецьк — Gazeta.ua) відправився 24 лютого.
За рік до того Німеччина потерпала від кризи кваліфікованих працівників, адже більшість пішли до армії. Щоб вирішити це питання, розробили програму перевезення людей із захоплених Німеччиною територій Східної Європи. Мали працювати на промисловому виробництві і в сільському господарстві. Першими такими працівниками стали військовополонені, а з січня 1942 року робітників-спеціалістів набирали через біржі праці. Їм обіцяли гідну зарплату, гаряче харчування та догляд за рідними, на час перебування працівника в Німеччині. Пропаганда тривала протягом декількох наступних місяців.»Німеччина зве! Їдьте до Прекрасної Німеччини! 100 тис. українців вже працюють у вільній Німеччині. А ви?» — писали в київській газеті 3 березня 1942 року.Бажаючих поїхати на роботу в Німеччину виявилось настільки багато, що вдалося відбирати фахівців за професіями. Найбільше цінувалися будівельники, металурги, гірники, токарі і зварювальники.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя у Третьому рейху — показали унікальні фото часів війниВеликим попитом користувались няні, вони повинні були посприяти збільшенню народжуваності, звільнивши німкень від домашніх завдань. Наймали дівчат і молодих жінок. Оскільки няні будуть тісно контактувати з німецькими дітьми, а також в положенні, де їх можуть сексуально експлуатувати, вони повинні були бути придатними для германізації. Адольф Гітлер хотів таким чином відвоювати німецьку кров. Вважав, що проживання готів свого часу на півдні України заклало в українських жінках необхідні чесноти і якості.Завезена з-за кордону робоча сила поділялась на декілька категорій за територіальним принципом, найнижчою з яких були саме остарбайтери. Вони працювали по 12 год. 6 днів на тиждень, отримували близько 30% заробітної плати німецьких робітників. Їх змушували носити спеціальний нагрудний знак з надписом «OST», що означало — приїжджий зі сходу.Однак почали ширитись чутки про нелюдські умови, в яких працюють українці і кампанія по рекрутингу не змогла залучити достатньо добровольців. Почалось примусове вербування. Гітлерівці влаштовували масові облави на церковні збори чи спортивні заходи. Натовпи виводили під дулом пістолета до вантажівок для худоби і депортували. До кінця року переправили понад 1 млн осіб, із них 714 тис. були українцями. Загалом до 1944 року до 5 млн осіб примусово стали працювати на Гітлера. Із них три четверті — працівники із України.Більшість нових робітників були молодшими 16 років, оскільки старших, як правило, вже призвали на службу. 30% були віком від 12 до 14 років, коли їх забирали з дому Жінки-остарбайтери часто ставали жертвами зґвалтувань та, як наслідок, вагітностей. Новонароджених таємно вбивали. Згодом вагітним відразу робили аборти. Якщо працівниця та батько дитини були «хорошої крові», дитина могла визнатись «расово-цінною». У таких випадках проводили розслідування щодо батьківства. Якщо вони проходили тестування, жінці дозволяли народжувати, а дитину забирали для германізації.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Степан Бакунець жив під чужим ім’ямРобтники часто голодували та були змушені жити в охоронюваних трудових таборах. Багато людей помирали від голоду, перевтоми, бомбардування, бо їм часто відмовляли у доступі до бомбосховищ, насильства та страт. У зарплаті часто відмовляли, а якщо і отримували, то в спеціальній валюті, яку можна було використовувати лише для придбання певної продукції в таборах, де мешкали.В результаті жорстокого поводження остарбайтери страждали від високого рівня психологічних травм, і ті, хто потрапляли у психіатричні лікарні, часто ставали жертвами жорстокого поводження та вбивств. Нациський режим також санкціонував залучення остарбайтерів в медичних експериментах.Після війни більшість остарбайтерів повернулася додому. Усі, хто знаходився у радянській, британській чи французькій зоні окупації депортували до СРСР примусово. З жовтня 1945 року генерал Ейзенхауер заборонив в американській зоні застосування сили для репатріації, що спонукало багатьох остарбайтерів, які не хотіли повертатися, тікати до американської частини окупованої Німеччини, звідки виїхали до США, Канади, Австралії чи Південної Америки. Решту частину життя вони змушені були уникати переслідування СРСР, де їх вважали соціально небезпечними.Лідер нацистів Адольф Гітлер спочатку не планував вивозити людей. Згодом він зрозумів, що блискавичного захоплення Радянського Союзу не відбудеться, і вирішив депортувати в Німеччину населення окупованих країн. Ті мали б працювати на потреби нацистів.
