Сім’ям загиблих членів екіпажу збитого в Ірані літака мали вручати золоті зірки героїв – в день роковин трагедії̈. Родичів привезли до Києва на урочистості, але нагороди так і не віддали. Саме рішення присвоїти звання героїв минулого тижня викликало хвилю критики. Що ж не так із цією нагородою і як до неї ставляться рідні загиблих членів екіпажу? Кореспондентка «5 каналу» Марія Писаренко дізналася.
«Різдвяний стіл, ми всі сіли, ось він тільки-тільки прилетів звідкись там з Тегерана, ой, з Тель-Авіва», – говорить Крістіна Александрович, колишня цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова.
Крістіна гортає фото свого колишнього цивільного чоловіка Ігоря Матькова. Він був бортпровідником на тому самому рейсі МАУ з Тегерану до Києва.
«Це було якесь передчуття. Тому що він подзвонив не тільки мені, він подзвонив моєму синові, він подзвонив багатьом друзям, які живуть за кордоном. Він ще раз поїхав до батьків», – говорить Крістіна Александрович, колишня цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова.
Літак збили іранські військові 8 січня невдовзі після злету. Майже за рік, наприкінці грудня президент надав звання Героїв України посмертно усім дев’ятьом членам екіпажу.
«Напевно, це було потрібно, це було правильно, і хтось буде цим пишається. Але для мене це виглядає так: минув рік, ми нічого не зробили, але давайте хоч героя їм дамо. Екіпаж до останнього боровся, щоб врятувати пасажирів, врятувати літак, так, це героїзм, як і будь-яка їх щоденна робота», – каже Крістіна Александрович, колишня цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова.
Нагороди для бортпровідників обурили військових. У Фейсбуці почали згадувати збиті на Донбасі військові літаки. Їхнім екіпажам такої пошани не було.
«Екіпаж Руденко. Екіпаж Плоходько. Екіпаж Бульдовича, Тихолоз, Арциленко. І ще багато кого не знаю. Але: тільки екіпаж МАУ. У повному складі. Герої України. Ніде нікого нічого не тисне, нє?», – пишуть у соцмережах.
«При всій повазі до загиблих, але їхня смерть була трагічною випадковістю. Вони – жертви обставин, але – не герої. Я не воюю з мертвими, але тут питання справедливості», – також вважають дописувачі.
«Я вважаю, що це абсолютно справедливе рішення. Якщо б я вважав інакше, я б не підписував лист на Офіс президента з проханням про надання цього звання членам екіпажу», – наголошує Євген Дихне, президент авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України».
Пропонувати гідних нагороди може будь-хто. Та останнє слово за президентом – він підписує указ і обирає одну з двох типів відзнак Героя України.
Золоту зірку дають за визначний геройський вчинок, а орден держави у вигляді тризуба – за трудові досягнення. Утім, як це геройство визначається, у статуті звання Героя України жодних критеріїв не прописано. Усе суб’єктивно на розгляд нагородної комісії. Так, наприклад, військовим, героїчно загиблим у зоні ООС, дають нагороду посмертно далеко не всім.
Попри звернення ветеранів, звання не присвоїли Ярославу Журавлю. Розвідник загинув у липні під Зайцевим на Донеччині. Він очолив евакуаційну групу, яка мала забрати загиблого побратима. Їх обстріляли бойовики. Тіло українського військового бойовики повернули лише за тиждень. Батько сержанта каже, сина посмертно нагородили орденом «За мужність» третього ступеня. А от звання героя давати відмовилися.
«Присилали з району документи. Сказали, що героїчного немає нічого у цьому вчинку. Героїчного немає в тому, що він розвідник, в тому, що він пішов на спецзавдання, в тому, що на його очах підривається його друг, в тому, що через 6 годин він сам збирається з групою, бо крім нього дороги ніхто не знав, і де забирати Діму», – розповідає Сергій Журавель, батько загиблого розвідника Ярослава Журавля.
Водночас мають відзнаку держави й інші персони, як-от Юрій Бойко, нині співголова проросійської фракції «Опозиційної платформи – За життя» у парламенті, і колишній регіонал Борис Дейч. 2014-го як народний депутат він підтримував окупацію Криму Росією.
«Воно не є оригінально українське, це успадковане з радянських часів. Сумнівне походження підважує її важливість, а і те, як розпоряджалися цією нагородою. Особливо у часи Леоніда Кучми цією нагородою розкидалися наліво-направо, нею нагороджували якихось підприємців, людей далеких від того, щоб вчинити героїчний вчинок», – каже Володимир В’ятрович, директор Інституту національної пам’яті (2014-2019).
Разом зі званням родичі мають отримати одноразову виплату — нині це трохи більше 100 тисяч гривень. Та це поки що обіцянка. Іншої допомоги за рік вони так і не отримали. Хоча МАУ гроші обіцяє родичам усіх загиблих на борту – це сім’ї 176 людей.
«Компенсації, пов’язані зі страховками, вони все в процесі виплат. Одна частина вже виплачена, друга – там складніша процедура визначення збитку», – каже Євген Дихне, президент авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України».
«Зрозуміло, що ці компенсації не повернути дітей, чоловіків, близьких Але вони потрібні. Тому що багато хто втратив єдиних годувальників», – говорить Крістіна Александрович, колишня цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова.
Іран визнав свою причетність до збиття літака лише за три дні після трагедії. Родичам загиблих уряд країни пообіцяв по 150 тисяч доларів компенсації. Їх теж іще не виплатили. А міжнародне розслідування триває.
Марія Писаренко, Богдан Танасійчук, Віктор Сніжко, «5 канал»