І серед тих, хто штурмував Капітолій упізнали теоретиків змови праворадикальних організацій. Які останнім часом регулярно відвідують «протрампівські протести».
Про «чорний день» в сучасній історії Сполучених Штатів — від Дмитра Анопченка з Вашингтона. Він побував у самому центрі протестів.
Через таку кількість абсолютно різних людей (об’єднаних тільки ненавистю до демократів), яку Дональд Трамп скликав до Вашингтона, без сутичок явно не обійшлося б. Однак аж такого не очікував ніхто. Після мітингу, на якому Трамп закликав не миритися з «крадіжкою перемоги», його прихильники доволі спокійно перейшли до будинку Конгресу, де мали затвердити підсумки голосування.
Планували мітинг, але в якийсь момент натовп зніс огорожу, відтіснив поліцейських і кинувся до будівлі. Балкони Капітолію штурмували, наче середньовічну фортецю, видираючись нагору. Вікна — били, двері — виламували.
Це боковий вхід до Капітолію. Зараз тут десь до тисячі людей — і ще підходять. І вигукують «let us in», тобто — дайти нам пройти в середину.
Поліція Капітолію до такого виявилася абсолютно неготовою. Офіцери зачинилися в середині та заблокували двері. Та натовп був рішучим!
Цей будинок нам належить. Я за нього платив, мій батько, мій дідусь. У нас є всі права бути всередині — оскільки це вони — на нас працюють. Я не проти, щоб Джо Байден переміг. Але хай доведуть спершу, що не було махінацій.
Люди заблокували всі входи до будівлі, полетіли уламки скла. Силовики вийшли — і спробували вмовити розійтися.
Навіщо ви ризикуєте життям? Якщо ви хочете іншого результату виборів — навіщо все це? — Це все чого ми хочемо. Дай нам пройти в середину.
Коли ж зрозуміли, що їх не пропустять, протестувальники вибили двері.
У відповідь — сльозогінний газ.
Що ж ви робите, покидьки.
Забрали перших постраждалих із опіками очей, але це тільки розігріло натовп.
З моїх податків платять тут всім зарплату, утримують цих політиків. Я нікуди не збираюсь іти.
У ці хвилини охорона ввела в дію екстрений протокол, який застосовують під час терактів. Перших осіб країни перевели в бункер, конгресменів терміново евакуювали; співробітникам і пресі наказали заради безпеки лягти на підлогу і не підіймати голови. По тих, хто прорвався у будівлю і намагався потрапити до зали, відкрили вогонь.
Ветерану ВПС Ешлі Бебіт влучили в шию. Вона померла в лікарні. І пізніше офіційно повідомили про чотирьох померлих під час протестів.
Зовні теж було гаряче. Звідкись взялась група людей у протигазах (тобто вони до штурму заздалегідь готувалися).
Не здавайтеся! Ми не віддамо цим виродкам те, що належить нам!
Спікерка нижньої палати Ненсі Пелосі і мер столиці направили спільного листа, аби до парламенту терміново відрядили Нацгвардію. Але у військовому відомстві сказали — «запит вивчаємо», хоча коли вирували «чорні протести», Трамп не раз виводив нацгвардійців на вулиці Вашингтона. Охорона Капітолію виявилася недостатньою, хоча там щосили намагалися стримувати натовп.
Зрада! Ненсі Пелосі та інші — у відставку! Дістали! З нас вже досить!
А цими сходами, які ведуть до зали засідань палати представників, користуватися можуть тільки конгресмени (навіть преса із конгресовою акредитацією не може сюди заходити). А зараз — погляньте, скільки тут людей.
Засідання конгресу перервали. Балюстради головного будинку Америки — у прапорах кампанії Трампа.
Це наш будинок — і ніхто у нас його не забере. Хай повертаються, насолоджуються своєю ганебною політикою — але ми вас все одно звідси виженемо до бісової матері. Ми вам таке пекло ще утворимо!
І зробили.
Це картинка із камер спостереження. Люди, що прорвалися в середину, ходять кулуарами. Ось вони у знаменитому залі статуй. Інші увійшли до кабінетів сенаторів, покинутих ними у паніці.
Контроль над будинком силовики частково втратили на кілька годин. І лише згодом отримали команду відтісняти людей. Натовп неохоче таки відступив.
Впевнений — ми на межі революції.
Вже під вечір територію навколо Капітолію повністю зачистили. У Вашингтоні та сусідніх штатах запровадили комендантську годину до інавгурації, щоб мати право штрафувати та заарештовувати кожного, хто після 19.00 вийде на вулицю.
Країна поступово оговтується після подій, які вона навряд чи швидко забуде.