«Вірю в Різдвяні дива, — пише вінничанка Олександра, 29 років. — Я довго не могла завагітніти. Напередодні минулого Різдва, коли я йшла в черговий раз на обстеження, мене спинив чоловік з бородою і поклав у долоні плетеного з соломи ангела. Хотіла заплатити, але грошей не взяв. Вдома придивилася, а на ангелі — рожева стрічка. У жовтні я народила Ангеліну. Пологи були стрімкі, донька з’явилася на світ на 32 тижні. Ми разом лежали в лікарні. Нещодавно повернулися додому. Наснився той бородань із солом’яними ангелами. Дав мені ще двох. А вони в моїх руках ожили й перетворилися на голубів».Вкладає в конверт фото з виписки. Жінка в синьому пальті тримає доньку, загорнену в рожеве покривало. Поруч стоїть чоловік з автокріслом і оберемком червоних троянд. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.— Це не перше й не останнє Різдвяне диво у вашому житті. За рік зустрічатимете свято у власному домі, а за два — народите двійню. Донька житиме з вами, а хлопці після повноліття роз’їдуться по світу. Здобуватимуть освіту в найкращих вузах. Відпустіть переживання, які маєте на серці. Післяпологова депресія мине більш-менш безболісно, якщо вчасно звернетеся до психолога. Налагодити грудне годування допоможе подруга, яка теж недавно стала матір’ю. Прислухайтеся до її порад і не спішіть відлучати дитя від грудей.»Син Федір двічі одружувався, але нічим хорошим це не закінчилося, — пише 59-річна Олена Тимофіївна із Хмельницької області. — Першій дружині залишив однокімнатну квартиру, другій — хату, що дісталася йому від діда. Після другого розлучення познайомився з Анастасією. Жили в цивільному шлюбі чотири роки. Народили хлопчика й дівчинку. Коли він поїхав воювати, вона все тягнула на собі — господарство, хату, сімейний бізнес. Планували одружитися, як повернеться. З війни його чекала, а він загуляв. Познайомився у Маріуполі з дівчиною. Наобіцяв їй золоті гори. Вона повелася на гроші. У цивільної дружини його відбила. Коли дізналася, що король — голий, покинула, знайшла собі багатого. Так він лишився не тільки без сім’ї. Цивільна дружина пішла до керівництва й розповіла про зраду. А там із цим строго — не можеш бути вірний дружині, то чи будеш вірний Батьківщині? Попередили: дослужить по контракту і свободєн. Тепер у нього ні кар’єри, ні бізнесу, ні грошей. У 34 роки живе з матір’ю і часто позичає гроші до получки».Біоенергетик дістає з конверта фото Федора. Він у зеленому плащі з капюшоном. У руках тримає щуку.— Чому картаєте себе, що не вберегли сина від розлучення? Він сам втретє зруйнував свій шлюб і не кається у скоєному. Перестаньте жаліти чоловіка, який не цінує тих, хто його любить. Що більше грошей даватимете, то менше в нього буде підстав шукати нову роботу. Зраду йому цивільна дружина не пробачить, а от спільно нажите майно відсудить. Ще й на аліменти подасть. Буде в його житті ще один цивільний шлюб. Невістка вам не сподобається, але вона єдина зможе впливати на Федора, витягнути з дурної компанії і врятувати від постійних запоїв.»Два роки тому пішла від чоловіка, який бив і пиячив, — розповідає у листі 38-річна Ліна з Полтави. — Думала, більше не бути шлюбу в моєму житті. Але в грудні 2019-го зустріла Вадима, з яким мала стосунки після школи. Він ще на першому побаченні сказав: «Виходь за мене». Тоді над цим посміялися й забули. Прозустрічалися літо, доки він не поїхав навчатися в Київ. Стосунки на відстані не склалися. У медичному я зустріла Олега. На другому курсі побралися. Чула, що Вадим має сім’ю, відкрив у Києві фірму. Його батьки жили неподалік і часто бачилися з моїми в церкві чи на ринку. Тож я однією з перших дізналася, коли він розвівся. Випадкова зустріч через 20 років змінила все. На Різдво він мені освідчився, у травні розписалися. Тільки тепер розумію, що поспішила. Він хоче дітей, а я не можу завагітніти. У моєму віці пізно думати про материнство. Ще з першим чоловіком я довго лікувалася. У Вадима є син і донька. Бачить їх рідко, платить аліменти. А я шкодую, що не можу зробити його щасливим батьком».Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото блондинки з родимкою на підборідді.— Не картайте себе. Всьому свій час. Головне, відверто поговоріть із коханим про свої відчуття й хвилювання. Задумаєтеся над усиновленням. Вадиму треба буде трохи часу, щоб зважитися на такий крок. Не починайте готувати документи за його спиною. Разом приймете зважене рішення й не пошкодуєте. У ваше життя намагатиметься повернутися колишній. Уникайте зустрічі з ним. Не почуєте нічого, крім погроз і звинувачень. Які б почуття не мали до цієї людини, відпустіть і перегорніть сторінку.»Мати все життя шукала свою сестру Наталю, — пише 35-річна Юлія з Київської області. — Вони росли в одному інтернаті, але мали велику різницю у віці. Коли матері Ользі було 18 років, Наташі виповнилося 6. Її всиновила сім’я з Одеської області, що потім виїхала до Білорусі. Мати довго не могла розшукати їх, бо нікого з рідних ні в Одесі, ні в області не залишилося. Зверталася на передачу «Жди меня», писала оголошення в білоруські газети. Ми мали єдине фото Наташі за 1970 рік. Там їй було 4 чи 5 років. Я зареєструвалася в кількох соцмережах і виставила це фото з надією, що колись знайду тітку. Пів року тому подзвонив чоловік із Криму і сказав, що Наташа — це його мати. Домовилися зустрітися в Херсонській області. Як доказ він привіз таке саме чорно-біле фото. Матері ніяких доказів не було треба. В Наташі впізнала себе молодшу. Тепер вони хочуть довідатися, що сталося з їхніми батьками. За останньою інформацією, батько помер. А мати залишила доньок у притулку, сама подалася на заробітки. Куди виїхала та звідки родом — не знаємо. Але не втрачаємо надію, що колись таки розшукаємо».Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото сестер. Обидві білявки із зеленими очима.— Достовірної інформації про теперішнє місце знаходження їхньої матері вам не дасть ніхто. Зате скоро їх чекає зустріч із братом. Вона розставить усі крапки над «і». Щоб розшукати дядька, поїдьте в село, де народилася мати і звідки її відправили до інтернату. Старожили вам проллють світло на сімейну таємницю. Наймолодшу дитину в материній родині виховала тітка. Він став військовим. Будете гордитися своїм дядьком.
