— Соковижималку виграла напередодні дня народження. Коли побачила себе у списках переможців, подзвонила матері й сестрі. Хвалюся: «У мене вже є подарунок». Чоловік не вірив, що отримаю. Соковижималка давно потрібна. На зиму щороку консервую томатний і яблучний соки, — каже 45-річна Галина Дойонко із села Мале Вербче Сарненського району на Рівненщині.»Газету по-українськи» передплачує з 2005 року. Відправила копію квитанції на адресу редакції, щоб взяти участь у розіграші призів.— Як тільки видання з’явилося, на пошті побачила рекламу. Тоді газета виходила п’ять разів на тиждень. Я її передплачувала постійно. У «Газеті по-українськи» статті й рубрики на будь-який смак. Люблю розгадувати кросворди й судоку, — говорить Галина Григорівна.Вона 26 років працює вчителем математики.— У школі мріяла стати юристом. Але якось до нас прийшла класний керівник і сказала, що в педучилище набирають студентів. Батько наполіг, щоб поступала. Я погодилася, бо наше покоління не перечило батькам. Після закінчення вступила у Житомирі на фізмат, — розповідає Галина Григорівна.Живе із чоловіком 46-річним Михайлом Степановичем. Мають двох доньок і сина.— До весілля зустрічалися чотири місяці. 28 квітня буде 25 років, як ми разом. Михайло Степанович за освітою агроном. Із роботою складно, тому перекваліфікувався на будівельника. Живемо в його батьків. Свекра вже три роки немає. Свекрусі Анастасії Михайлівні 6 січня буде 80 років. Наша старша донька Настя — заміжня. Працює помічником аудитора в департаменті аудиту в Києві. Син Максим — неодружений. Навчається в Рівному на будівельника. Найменша донька Женя ходить в дев’ятий клас, — каже Галина Дойонко.
