Про це розповідають #Букви.
За українською традицією, увечері 6 січня прийнято відвідувати своїх батьків та хрещених. А ще у Святвечір ходять колядувати.
Святвечір – це завершальний день Різдвяного посту. Свою назву він отримав, тому що в цей день прийнято їсти сочиво (кутю). Страву готують із макового або мигдального молока, яке змішують із медом, і каші з пшениці або ячменю, жита, гречки, гороху, сочевиці. Також сюди додають цілі або подрібнені ядра волоських горіхів, солодкого мигдалю, розтертий мак.
Першою стравою, яку куштують за столом, має бути саме кутя.
Раніше кутю називали “багатою”, бо окрім неї готували ще 11 пісних страв: борщ, рибу, гриби, пироги з квасолею та капустою, картоплю та узвар – на честь 12-ти учнів Христа.
Читайте також:
Кутя, кутя на покуті: три рецепти головної страви різдвяних свят
Ще на стіл прийнято класти трохи соломи – це символ ясел, у яких народився Спаситель. В деяких регіонах України є традиція прикрашати стіл дідухом.
Дідух – це автентичний український символ Різдва. Це сніп пшениці або вівса спеціальної форми: з трьома, п’ятьма або сімома ногами. Він є символом врожаю, злагоди, багатства, безсмертя предків, оберега роду.
Дідуха заносятья до хати з появою на небі першої зірки 6 січня і ставлять у кутку.
Цього дня після ранкової служби багато віруючих не їдять зовсім “до першої зірки” – ця традиція пов’язана із переказом про появу на небі Віфлеємської зірки, що сповістила про народження Христа.
Їсти м’ясо, рибу та молочні продукти тим, хто дотримувався посту, можна з початком Різдва – 7 січня.
Читайте також:
Святвечір за григоріанським календарем: як відзначають день перед Різдвом
Напередодні Різдва дівчата ворожать. Та варто пам’ятати, що до християнства це не має ніякого відношення, адже ворожіння – це гріх.
Наші предки вірили, що на Різдво небесні виконують все задумане.
У Різдвяний святвечір дівчата ворожили на дзеркалах, коли з двох дзеркал, поставлених одне проти одного, роблять коридор. Дівчина, що ворожить у повній темряві, запалює дві свічки по краях дзеркального коридору і уважно вдивляється у відображення, в якому вона має побачити свого судженого.
Також дівчата кидають за паркан взуття і дивляться, куди спрямований носок. В який бік він дивиться, звідти й чекати нареченого.
А ще дівчата виходили на вулицю, аби дізнатися ім’я судженого. Для цього вони запитували першого, кого зустрінуть, як його звуть. Вважається, що таке ж ім’я носитиме і майбутній чоловік дівчини.
В Україні існує чудова традиція колядування – діти ходять по домівках, співають різдвяні пісні-колядки, бажаючи господарям добра та злагоди.