Обстріли на передовій не припиняються. Сьогодні бойовики відкривали вогонь по українських позиціях із гранатометів і кулеметів. Особливо гаряче було в районі селища Луганського. Це зовсім поруч зі Світлодарськом. Саме там волонтери свого часу відкрили центр, де допомагають упоратися зі стресом дітям, які живуть фактично на лінії зіткнення. І нині вже є результати. У цьому переконався Руслан Смєщук.
Це відео зняли волонтери фонду Голоси дітей. Допомагають дітям прифронтової смуги. На ньому дванадцятирічний школяр Данило Харченко ловить рибу всього за декілька кілометрів від лінії зіткнення.
Мне дядя показал место и мы начали ловить рыбу и продавать на рынке, шоб деньги были карманные были и что бы накормить всех животных на нашей углегорской-светлодарской ТЭЦ.
Данило, один із ста тисяч дітей що живуть у десяти кілометровій зоні від лінії зіткнення по обидва боки фронту. На зароблені від рибалки гроші — купує собачий корм.
Данило Харченко, прифронтовий школяр:
Им нас жалко, а мне их жалко. Даже было такое что за меня собака заступалась, которую я кормлю. Я кормил собаку Жулька, она у нас жила во дворе. И я шел мимо больниці а на меня собаки напали и она за меня вступилась.
У хлопця є мрія. Дещо незвична для школярів його віку.
Данило Харченко, прифронтовий школяр:
Я хочу завести собственный приют и ухаживать за собаками.
Данік, один із тих дітей, які займаються в місцевому, створеному волонтерами дитячому центрі.
Ольга Вовк, голова Світлодарського молодіжний центру:
Я тут виставляю столики і проводжу заняття з дітьми. Тут також арттерапія в нас проходить. А тут в нас місце для такої тусовки де всі сидять.
Арттерапія це поєднання психології та творчості. Так діти, які постраждали від війни, а вона тут зачепила кожну малечу — вивільняють негатив та стрес.
Ольга Вовк, голова Світлодарського молодіжного центру:
Внаслідок війни діти стають більш жорсткішими, вони бояться показувати якусь жалість до інших, турботу. І це мене стопорило якийсь момент, як це в них немає емпатії. Я вірю що через роботу з психологом, ми зможемо цей момент відновити, щоб не виросло геть безжальне покоління.
Ольга — дівчина для Світлодарська незвична. Львів’янка, яка після закінчення художнього ВИШу, просто взяла і переїхала до фронтового містечка. А потім заснувала тут ось такий дитячий, волонтерський центр. Розповідає — спочатку було складно.
Ольга Вовк, голова Світлодарського молодіжного центру:
Бувало таке що до мене на заняття не приходили діти, бо я зі Львова, а людям зі Львова краще не довіряти. Одна дівчина заховалася і каже: «Мама, а почему тетя так разговаривает?». І виявилося що я їхала дітей захищати тим що в мене є — творчістю — а вони мене трохи боялися і я ти себе відчуваєш трохи чудовиськом.
Зараз Ольгу вже ніхто не боїться. В центрі займається по двадцять дітей щоденно, і це унікальне місце не тільки для Світлодарська, а й для всієї зони бойових дій. Місце, де допомагають і вчать допомагати іншим таких діток, як Данило. І дивлячись на нього розумієш — це працює.