У «Карітасі» традиційно в рамках акції «Різдвяна свічка» розповсюджують свічки, які декорували підопічні з інвалідністю, однак цього року пандемія вносить свої корективи як в щоденне життя, так і святкування. Тому пропонують зосередитись на поширенні віртуальної Різдвяної свічки та світла Різдва.
«Ми запрошуємо людей доброї волі, представників бізнесу та неурядових організацій долучитись до цьогорічної акції та подарувати різдвяну казку тим дітям, які знаходячись у скруті та обмеженнях, все менше вірять у диво», — закликають у благодійній організації.
Зробити пожертву можна ТУТ.
Пандемія COVID, для родин в складних життєвих обставинах стала неймовірним викликом. Батьки залишились без і так мізерного заробітку, дітей повернули з інтернатів, чи перевели навчання в онлайн і багато дітей просто не мають можливості навчатись через банальну відсутність інтернету або ноутбука… З початком навчального року в багатьох родинах ситуація лише ускладнилась. Історії підопічних Карітасу, – це історії дітей, які незважаючи на все, не втратили віру в Різдвяне диво, а ми спільними зусиллями можемо їм це диво подарувати.
Аліна і Ліля близнючки, їм по 9 років, їхній старшій сестрі Ганусі 11, ще в них є старший брат, та молодша сестричка. Вони з батьками живуть на самому краю містечка, куди не їде жоден транспорт і добиратись туди можливо лише пішки. Діти навчаються в інтернаті, а вдома разом з батьками живуть в одній кімнаті, бо сім’я просто немає змоги обігріти все житло чи зробити вдома ремонт. Та незважаючи на неймовірну скруту, яку посилила пандемія, діти щиро вірять в дива, старанно пишуть листи до святого Миколая і чекають свят…
Коли Сергійкові було 4 роки, його маму позбавили батьківських прав і хлопчик залишився під опікою тата, який на той час змушений був їхати за кордон на заробітки. Хлопчика на той час батько залишає під опікою сестер-монахинь в «Містечку святого Миколая». Повернувшись, батько купив машину, влаштувався у службу таксі, щоб забезпечити нормальні умови для сина, але «старе авто» на жаль підвело, а грошей на ремонт не має. Зараз він працює в доставці меблів і їх комплектуванні. Через складне фінансове становище в трикімнатній квартирі, вони опалюють тільки одну кімнату та кухню. Хлопчик збирає в спеціальну скарбничку свої кишенькові гроші та дрібну решту після покупок, яку віддає тато. Коли скарбничка наповнюється, купується щось найнеобхідніше. Пандемія сильно вплинула на сім’ю, вони дуже переживають за майбутнє, адже в тата немає стабільної роботи і мінімальна зарплата, але попри все вони хочуть залишатись вдома та разом святкувати Різдво…
Антону 5 років, він привітний, старанний й вихований хлопчик, який завжди посміхається та радіє зустрічі з працівниками Карітасу. Крім Антона, у сім’ї є ще один син – підліток Іванко, який хворіє і потребує постійного нагляду. Через особливості здоров’я старшого брата, молодший росте справжньою опорою та помічником. Він готовий наглянути за Іваном, подбати про його комфорт та безпеку, коли мама займається хатніми справами чи шиє на замовлення задля додаткового заробітку. Живе сім’я в маленькій квартирі, більшу частину займають два дивана – це територія старшого сина, а менший з іграшками, альбомами та олівцями – ближче до вікна і балкону. Хлопець тримає свою частину в порядку – є місце і для іграшок, і для візочка Івана. На жаль через хворобу брата, Антон не завжди має можливість гуляти з друзями чи бавитись на майданчику, сім’я живе на 5 поверсі в будинку без ліфта, і мамі надзвичайно важко спускати візочок вниз. Хлопчик неймовірно радіє подарункам благодійників, чи то іграшка, чи щось для творчості, чи солодощі, його очі відразу спалахують, вірою в нехай, маленьке, але дуже справжнє диво.
Сім’я Корольчуків виховує семеро дітей – двоє хлопчиків, Юрія та Миколу, та п’ятеро дівчаток, Оленку, Аліну, Віку, Валентину та Ніну. Родина мешкає у цегляному будинку, їсти готують на маленькій електричній плиті, а опалюють житло дровами, – газ відключили за борги, речі перуть старою пральною машинкою, душ і туалет знаходяться надворі. Юра та Оленка навчались у інтернаті, звідки повернулись з початком пандемії. Попри всі виклики, які постали перед батьками, для дітей це стало справжнім щастям – знову бути вдома, з батьками, братами і сестрами. Однак перед новим навчальним роком комісія Інклюзивно-ресурсного центру дала висновок, що Оленка йде в перший клас загальноосвітньої школи в інклюзивний клас під супроводом вчителя-асистента. А Юра буде повернутий до далекого інтернату, – у хлопця затримка розвитку та порушення мовлення. Неможливо передати наскільки важко для сім’ї знову відпускати хлопця, – попри всі труднощі і негаразди, родині так важливо бути разом.
Зібрані завдяки онлайн пожертвам кошти від Акції “Різдвяна свічка” «Карітас» направить на цільову допомогу сім’ям із дітьми, які на час карантину повертаються з інтернатних закладів, багатодітним сім’ям у скруті, для того, щоб допомогти їм подолати кризову ситуацію. Звіт про використання коштів буде опубліковано на їхньому сайті після завершення акції.